Краса українських пейзажів на полотнах Сергія Васильківського

Краса українських пейзажів

на полотнах

Сергія Васильківського

Підготувала

вчитель образотворчого мистецтва

та художньої культури

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Бубнів

Приступа В.В

Сергій Іванович Васильківський – один з найвидатніших українських художників кінця XIX початку XX сторіччя. ( СЛАЙД 2 ) Його твори зберігаються у найбільших музеях нашої країни, за кордоном, у численних приватних збірках і колекціях. Впродовж більше ста років вони є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця, що пробуджують в нас щирі почуття, бентежать наші душі. В них живе мальовнича Україна.

( СЛАЙД 3 ) Народився С.І. Васильківський 19 жовтня 1854 року в місті Ізюм на Харківщині. Ріс він серед чудової природи, поміж працьовитих, чутливих до добра людей. Схильність Васильківського до пейзажу зумовила краса природи рідного краю, що причарувала його ще в дитинстві. Після Тараса Шевченка ніхто з українських художників не мав у своєму доробку стільки творів, присвячених рідному краєві, скільки мав Сергій Васильківський. А головне – Васильківський створив свій образ України. Нічого досі не було в українському мистецтві післяшевченківського періоду такого, де б так безсумнівно пізнавалася Україна і зворушувала своєю простотою і красою. Правдиві, національно і соціально визначені твори Васильківського полонили красою та ясністю їхньої високопрофесійної і водночас простої, народної живописної мови, переконливістю змісту і форми.

( СЛАЙД 4 ) У художній скарбниці Харківського історичного музею – досить цікава збірка творів Сергія Васильківського: «Селяни», «Хата», «Річка Донець», «Козаки на відпочинку», «Українська ідилія», «Краєвид Артемівських гір», «Побачення», «Водяний млин», «Бій козака Голоти», «На пасовищі», «Розлив річки», «На полюванні», «Хутір», «Весна», «Весна в Анатолії», «Морська тиша», «Етюд», «Полювання на качок», «Старий Харків», «Передача клейнодів», «Етюд з зображенням весіннього пейзажу», «Карикатура на графа Капніста», «Портрет професора Фавра Володимира Григоровича», автопортрет «Васильківський Сергій Іванович».

Злиття художника з рідною природою і розуміння її як лона буття людини обумовили і відповідне трактування краєвиду. Насамперед це національні мотиви. Васильківський завжди відкидав штучність у побудові твору. Гостро спостережна і вміло вибрана в оточенні реальна і жива краса краєвиду стала його ідеалом. Митець пише реальну українську природу, серед якої жив і живе, боровся і працює наш народ. Однією з рис українського національного характеру, поряд з працьовитістю, волелюбством, почуттям товаристськості та гумору є пісенність натури. Співзвучність живописного і пісенного мотивів, цілком природна в художній творчості народу, і становить національну особливість українського мистецтва, зокрема пейзажу. У творчості Васильківського вона виявилась напрочуд повно і яскраво. У більшості  своїх робіт С. І. Васильківський зображав природу Харківщини. Разом з тим живописець зумів створити типовий образ природи всієї України в різні пори року, в різний час доби.

 ( СЛАЙД 5 )  Одна з найвідоміших робіт — “Козача левада” (1890 р.) — вражає соковитими барвами. Національний музей українського мистецтва у Києві позичив це полотно в Харківському музеї з ціллю його постійної експозиції у столиці, але через двадцять років харків’яни зажадали його назад. Ця робота — візитівка митця та один з кращих зразків пейзажного жанру в українському мистецтві кінця ХІХ ст. Її дуже часто копіюють та репродукують. Тут зображений пишний луг з його багатим різнотрав’ям. Здається, що пейзаж звучить і ворушиться…. За лугом блакитніє смуга дерев. Небо зі світлими хмарами дуже реалістичне, ефект освітлення переданий точно. Небо і земля майже порівну ділять композицію — це надає  полотну величі. Просторовість увиразнює фактура трав — ті, що попереду, детально промальовані, позаду – узагальнені.

( СЛАЙД 6 ) Справжня перлина – маленький пейзаж «Раннє полювання». Хвилює цей твір одухотвореністю, емоційним відображенням стану природи; тонкі й складні відтінки передають ніжність і мінливість ранкового неба перед сходом сонця і спокій ще не освітленої, без блисків води.

( СЛАЙД 7 ) У художній спадщині майстра твори на теми козацтва за своєю кількістю й за значенням посідають друге місце після пейзажів. В історичних полотнах Васильківського («Козаки в степу», «Козак у степу», «Козак Голота», «Запорожець на посту») відображено величність рідних просторів, дано емоційне, узагальнене уявлення про деякі моменти з минулого України, в образах героїв втілено хоробрість, властиву народові. Показуючи українське козацтво, митець відзначав його внесок у національно-визвольну та антифеодальну боротьбу народу, а також уособлював в образах козаків вільнолюбство, мужність широких народних мас. Неодноразово Васильківський показував у своїх творах простих козаків як стражів рідного краю. Це і козак ( СЛАЙД 8 ) «Запорожець на посту», який на узліссі невеликого гаю залишив свого коня і стоїть, спершись на рушницю, вдивляється, чи не з’явиться ворог і козацькі вершники-дозорці серед степових просторів («Козаки в степу»). Образам захисників рідного краю присвячені полотно «Козак у степу» і панно-картину «Козак Голота». Полотно «Козак у степу», ( СЛАЙД 9 )  в якому зображено статичну постать вершника, козака-дозорця, викликає певні асоціації, пов’язані з уявленням про неспокій, напруженість козацького життя. Романтичність цього твору, епічність картини «Козаки в степу» співзвучні з описами природи в народних історичних думах і піснях.

Приваблює Васильківського й селянська тема( СЛАЙД 10)  . Найчастіше художник зображав ярмарки, базари, окремі епізоди з повсякденного життя селян. У картині «Ярмарок у Полтаві», як і в багатьох інших творах, Васильківський, точно передаючи особливості архітектури, селянського одягу, проявляє себе і як прекрасний знавець етнографії. Зацікавленість Васильківського фольклорними джерелами, які нерідко живили його творчість, зумовила інтерес митця до народних звичаїв. Так, різдвяне колядування – стало темою його картини «Колядники» ( СЛАЙД 11)  . Художник показав момент, коли дорослі й діти, щойно закінчивши колядувати, стоять біля хати, а хазяйка кладе одному з них у мішок гостинці як подяку за співи. У картині ( СЛАЙД 12)   «Чумацький Ромоданівський шлях» художник відтворив типовий емоційний образ природи України й водночас показав характерну сторінку з історичного побуту українського народу – похід чумаків до Криму по сіль. Враження безконечності шляху посилюється також асоціативно. Розміреність ходи чумаків, монотонність руху валки возів свідчать, що подорож розпочалася вже давно й триватиме довго, що перед нами лише частина великого шляху.

( СЛАЙД 13)  Полотна Сергія Васильківського, утверджуючи красу і велич рідної природи, своєрідність побуту й епічність історичного минулого сприяли розвиткові тематичного національного монументального живопису, відродженню традицій українського орнаментального мистецтва. Пейзажі, частина композицій на теми історії, окремі побутові картини Васильківського зберігають свою безперечну цінність і в наш час. Здобуток художника у створенні пейзажу, у відтворенні епічного образу батьківщини знайшов подальший розвиток і став широкою галереєю прекрасних своєю правдою картин життя України, глибоким виявом духовності нашого народу.